Більше не буде «якщо»,
Більше не буде «назавжди»,
Я не забуду, про що
Ми говорили. Та правда
Часом болюча занадто,
І там, де вмирає надія,
Як говорив Леонардо,
Виника порожнеча…Тліє
Остання жаринка у серці,
І більше немає нічого…
Я думала, ти повернешся –
Клянуся богом. Чи богу.
Лишається лиш посміхатись
І божеволіти тихо,
Доки ти там так завзято
Кохаєшся з нею. На лихо,
Нічого не допомагає,
А тільки стає ще гірше…
Я перед тобою жебра́ю
І про наболіле – вірші…
Відчутна моя «непотрібність»
Чи краще – «про всяк випа́док»,
Мене погубила здібність
Віддати усе й одразу.
Сама собі стала ворогом,
Сама не змогла тобі більше.
Хотіла, щоб ми удвох – порівну.
Хотіла. А маю лиш вірші…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578545
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.05.2015
автор: makss