Це історія одна,
Як душа із серцем розмовляла.
Про кохання і про біль,
І як серце душу потішало.
Промовляло тихо-я прошу тебе не плач.
Все,що було більше не вернути,
Відпусти його й пробач.
Не судилось вам вже разом бути.
Я благаю тебе зупинись!
Бо так швидко ідеш ти до краю.
А там пропасть,чуєш!? Схаменись!
Знаю сильно ти його кохаєш.
Та душа немов сліпа,
Одержима лиш одним тобою.
Замерзала в самоті,
І здригалась від страшного болю.
Пожалій мене прошу!
Ти прийди і обійми ще трошки.
Не лишай мене одну!
Я не зможу...я одна не зможу!
Та не чув її вже він,
В нього інша,їй тепер сонети.
Я не знала одного,
Що існує друга сторона монети.
Я прошу тебе не плач,
Серце душу тихо потішало.
Відпусти його й пробач,
Та душа назавжди покохала...
НАДІЯ КИШЕНЯ 30.04.2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578407
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.05.2015
автор: КОЛЮЧКА