Любов на відстані без права на «зустрітись»?
О, не сміши! Мов цвіт зів’яне без водиці.
Душа – не камінь, щоб від сонця лиш зігрітись.
Не вкинеш дров, то як же піч буде топиться?
Вулкан потрібно, кажеш, вміти пригасити
І дихать тихо, з рівним пульсом на зап’ясті?
Якщо вже дав Господь вогонь, аби любити,
Його одним слівцем задмухати не вдасться.
То ж хай любов несеться вільно по просторі,
Мов молода і неосідлана лошиця,
Допоки хімія гуляє буйно в крові.
Допоки водами ще повниться криниця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578168
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.04.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)