Від зірки до зірки. Од серця до серця.
Очей не відвести. Плакучий цей біль...
Колись, через роки минуле озветься
У дні найстрашніших ночей самоти.
Не втримати щастя. У розпач спалити.
Вірші дарувати самій же собі.
Хотілось – інакше... хотілось – скорити
Незламне життя. Та де ж там мені!
Напруги не витримать погляду в вічі,
Цей струм – двісті двадцять- навік розірвать...
Сьогодні нікого в цю мить не покличеш.
Красиві слова вже не наздогнать.
На нитку душі нанизати молитви
І вишити небо питанням „ Де ти?.. ”
Покинути душу. Пам’ять спалити.
Напитися суму з річок самоти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=5781
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.07.2005
автор: Муза