Як і всякий поет, я бідний. Я не можу подарувати тобі, кохана, машину «Мерседес», я не можу відвезти тебе на білім океанськім лайнері на острови Гавайї до привітного Тихого океану, де теплі зеленувато-сині хвилі лагідно пестили б твої стрункі ноги. Але, як поет, я незрівнянно багатий у своїй творчій уяві. Я дарую тобі, одну з найдорожчих перлин своєї душі, а саме: вірш «Я хотів би…»
Я хотів би різнобарв’я
Квітів неземних зібрати,
І тобі на день святковий
З ніжністю подарувати.
Я хотів би із журналів
Мод високих ди́вних взяти
Самі гарнії наряди,
І тобі подарувати.
Я хотів би в́іршів строчки
Про кохання написати,
І тобі, моїй звабли́вій,
З вдячністю подарувати.
Я хотів би на вершини
Гір високих синіх стати,
І той світ, як на долоні,
Весь тобі подарувати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577832
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.04.2015
автор: Володимир Бабієнко