ДО ЛЮДИ! (ДОЛЯ ДЕ?)
Пробач мені прошу я
Я визнаю свою помилку
Одну тебе не залишу я
Бо я люблю тебе Людмилко
Пробач мені всі мої гріхи
Прошу тебе і молюсь Богу
Нема на світі кращої утіхи
Ніж удвох ділити радість і тривогу
Я винуватий винуватий знаю
Що безумно так тебе кохаю
Не мовчи хоч щось скажи ти
Бо не можу я без тебе жити
Пробач мені хоча це важко
Повір не можу я без тебе пташко
Стоїш у мене ти перед очами
Я вдень не їм і не сплю ночами
Ти так близько і в той час далеко
Та все одно мені не легко
Бо розумію я і сам все бачу
Що так мало я для тебе значу
Я тебе все добре розумію
Та сказати це тобі не смію
Бо боюся щоб не було гірше
Про свої почуття я напишу у віршах
Це не твоя біда і не твоя вина
Що я такий один і ти така одна
Це є благословення Боже
Хоча я помиляюсь може
Хай навіть даремно час я гаю
Але все одно тебе благаю
Я вже нічого не боюся
Лиш щоб простила ти мене молюся
Автор: Михаил Стан, с. Угля, 9 февраля 2011 г.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577766
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.04.2015
автор: Міша Стан