А зорі не гаснуть. Таке їм не надано право.
На Всесвіту мапі наречено вічно світить.
Оголеним нервом – планети, народу, держави
Поетове Слово підносить тривоги мотив.
Затята відвага долати Прокрустове ложе,
Зривати омани, байдужості й пихи бинти,
Коли Ваше Слово – воістину Промисел Божий,
Воно поміж люди – суддя і натхненник – летить.
Воно непідвладне віднині ні часу, ні тліну,
Як Дух – непідвладна нікому свята іпостась,
І стане зорею у небі моєї Вкраїни,
Щоб вогник надії ніколи у ній не погас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577655
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.04.2015
автор: stawitscky