сивий ранок у тихій кав’ярні...
пізня осінь напилась гербати...
і дівчата, що вечором гарні,
роблять каву старому вар'яту.
вже волосся давно треба стригти,
бо дерева і ті уже лисі,
до фриз'єра учора не встиг ти
і скребочеш рукою по стрісі.
«баки» крутиш, що той циган сонцем,
і збираєш думки всі докупи:
"co to będzie jak będzie po koncu,
do jednego to miejsca - do dupy..."
крізь сумну заґратовану шибу
чути фірмана випите «гайта»,
та не треба додому спішити,
бо чекає отут твоє «завтра».
бемкнув дзиґар на ратуші гулко,
птаха тьохнула десь під жилетом -
після кави приймати піґулки,
то не добре є, пане поете.
парасолька- коштурка, як п’яна,
притулилась горбата до стінки...
сивий ранок у тихій кав’ярні...
пізня осінь - поетова жінка...
© 30-10-2007
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=57738
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.02.2008
автор: drillinger