НОСТАЛЬЖИ (ДОСТА ЛЖИ)
Ех би взяти і напитись
Десь у річці утопитись
Розігнатись і розбитись
Щоби більше не влюбитись
Ну треба же треба же було такому статися
Ну треба же треба же було так закохатися
Щоби так зразу голову втратити
Ніяк не можу собі я пробачити
Не міг я ніяк передбачити
Що ти не зможеш мене пробачити
Та не можу з собою я нічого зробити
Бо не можу я тебе не любити
Боже за що цю дав Ти мені кару
Бо немає на світі гіршого удару
Ніж знати що твоя кохана тебе не любить
І твою любов вона губить
Вже не допоможе кохання
Ані моє гірке зітхання
Якщо вона сама так рішила для себе
А я? Напевно так мені й треба
Так мені й треба за те що я вірю в кохання
Хай це буде моя помилка остання
Бо не можу я тепер спокійно дивитись
Як вона з іншим буде любитись
Іду-біжу від цього світу світ за очі
Щоб ти не бачила мене цієї ночі
Поїду геть далеко без зупинок
А ти можливо не зрозумієш мій учинок
Та я просто так скажу тобі між іншим
Будь щаслива не зі мною так із іншим
Якщо моя любов для тебе не має значення
Ну все я пішов пробач і до побачення
Автор: Стан Михайло, с. Угля, 15 січня 2011 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577330
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.04.2015
автор: Міша Стан