Збирала трави уночі, як Місяць спав...
В любистку мила свої довгі коси
І викладала потім, їх у роси,
Щоб блиском сяяли,
допоки день не впав,
Вже ворожила.
По воді пливла вінком
Замріяно, його шукала погляд
І не спитала дозволу у долі...
Троянду ж бачила , звичайним будяком.
Небо зітхало,задощивши їй услід,
Оману змити, тугою прозріння?
Важке, як гріх, збирати йди каміння,
Прокинься! Впала, - встань!..
кривавий зламнеш лід.
Душа вдягла у морок савану, кришталь.
Опоєна вже, спалена бажанням,
Наче сновида, попри сподівання,
Занурена у ніч...
гірчить вини мигдаль.
24.04.2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577227
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 26.04.2015
автор: Лина Лу