Ніхто не знав, яка прийде весна,
І світ розділиться на – до і після…
Впаде на світ Чорнобильська зима
Й затихне десь під саркофагом пісня.
Тоді іще не кожен осягав,
Якого це масштабу катастрофа.
А хто там був, і хто напевне знав,
Той ніс свій хрест на атомну Голгофу.
Для них змінився світ в єдину мить,
І відлік часу знов пішов, як вперше…
Минає вічність, та не відболить…
…А тих героїв з кожним днем все менше…
Вже позникали села в бур"янах,
По тих дорогах нам вже не ходити...
Болюче горе, і найбільший страх -
Дивитися, як помирають діти!..
Простіть же нас, всі діточки малі!
За чорний біль, який чорніший ночі!..
...Як лишень ходять по оцій землі,
Хто може щось зробити - та не хоче!
Хто молиться багатству і грошам,
Хто Бога в серці й в голові не має...
Той спокою не знайде тут і там,
Бо прийде час і Бог про все спитає!
Поставмо хрест Чорнобильській зорі,
Нехай такої більше вже не буде!
Вклонімося ж до самої землі
Загиблим селам і загиблим людям!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577106
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2015
автор: majra