Чорнобиль. Чорний біль і сум.
Чорніше не бувало дум,
Сумніше не було біди, –
На сотні літ її сліди.
На сотні літ. Тисячоліть.
Чорнобиль. Чорний біль болить.
Ліси, як згарища руді,
Купались в дощовій воді;
Плодили чудо-риб ставки;
Летіли до людей пташки.
На опроміненім крилі
Несли веснянку журавлі.
Сумні, зажурені сліди –
Відбитки чорної біди.
Вернулись літні і старі
До перевернутих дворів,
До найкоштовніших скарбів –
Могил батьків і матерів.
А хто поживи тут шукав –
Сповна отруйну дозу взяв
І кару Божу заодно…
Прокручує життя кіно:
Про край квітучий молодий,
Народ невтомний трудовий,
Весілля радісні, гучні,
Дітей забави голосні.
Де взявся день і час лихий –
Став мирний атом руйнівний!
І затуманилось ясне,
І заніміло голосне,
І рідне вчора ще – чуже.
Біда звивається вужем…
Шикують і гуртують люд,
А потім всіх кудись везуть,
Де чиста зона і озон.
(Повік би тих не знати зон!),
А жити в рідній стороні,
Де і похмурі дні ясні,
Де все знайоме до кінця –
Від першокриків до вінця,
Від юності до сивини
Дим батьківської сторони
Солодким буде, мов нектар,
І найсвятіший Божий дар.
...Збудився атом не на жарт,
І хто чого у нього варт
Безпристрасно перевіряв –
І душу не одну забрав,
А тисячі, а тисячі…
Неспокій квилить , мов сичі,
Сміється дико мракобіс,
Втішаючись потоком сліз.
…Пройшли –пролинули роки,
Пливуть в купальську ніч вінки,
А тиху Прип’ять уквітча
Зоря небесна, мов свіча.
О скільки тих кривавих свіч
Чорнобильська згасила ніч!
Чорнобиль. Чорний біль болить.
З цим болем Україні жить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577095
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.04.2015
автор: Ніна Третяк