Крок за кроком. Подих за подихом.
Змінює нашу свідомість весна.
Лютий ще плаче у пам’яті сполохом.
В історію вписує нові імена.
А щастя блукає десь синьою пташкою.
Співає про світлі далекі краї.
«Забудете, – каже нам, – про доленьку тяжкую,
Тільки не сплутайте манливі гаї!»
Межа розділила кров’ю історію.
На «після» та «до», на «чужих» та «своїх».
Серце чиєсь байдужість підкорює.
Хтось гине за відданість, хтось ховає свій гріх.
Травень тим часом не спить – все за розкладом:
Сонце сміється, квітнуть бузки.
Інколи злива оплакує спогади.
Та пам’ять не змити – біль навіки.
Постріл за пострілом. Квіти за квітами.
Від статей та сюжетів рятують пісні.
«Ні! Більше ніколи!» - душа співає трембітами, –
Люди! Прокиньтеся! Не бути війні!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577031
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.04.2015
автор: Miriam Sikilinda