Не пишеться і знов мені не пишеться...
Думки спрямовані в суцільне нікуди, тремтить рука,
мов світ на гойдалці колишеться,
даремних слів у мене мов води.
Не пишеться і знов мені не пишеться...
І опіум не вихід для мети,
він виїсть мізки, що й нічого не залишеться,
окрім холодної, бридкої чорноти.
Не пишеться і знов мені не пишеться...
Любов мене до болі надихала, її нема,
усе руйнується і нищиться,
любов мене про це застерігала.
Не пишеться і знов мені не пишеться...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576288
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.04.2015
автор: Vin Libert