Весняний ранок- дивная краса.
Та спокій мій втопився в чашці кави.
Туш вже розмита і я мов не своя.
Мов персонаж з сумненької вистави.
Гіркий орнамент, біль і пустота.
Розлуки холод давить мої груди.
В долі для нас немає вже тепла.
Ця зустріч знов завела нас в нікуди.
Розбите серце,віра ще жива.
На місці я стою, німі бажання.
Мрії мої колише ще душа.
Надія шепче: "Ще знайдеш кохання".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576269
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.04.2015
автор: STRANIERA(Кошіль Надія)