Прости нас, Господи, прости,
Як знаки оклику хрести.
Їх мовчазна несамовитість
Пронизує спокійну ситість
Тих, хто тоді накликав смерч,
Чорнобильський занісши меч
І над своєю головою.
Вселенською ячить бідою
Чорнобиль: чорний біль і страх –
Минулого століття жах,
Що проростає у майбутнє,
Вплітається у кровне й сутнє -
Від пращурів і до нащадків
На довгу незабутню згадку.
Цей гріх , як хрест, повік нести,
Прости нас, Господи, прости.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576138
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.04.2015
автор: Ніна Третяк