Оця весна із норовом своїм
Вже навіть перестала дивувати.
Зневаживши прикмети і стандарти
Геть зовсім відлякала соловїв.
Я розумію – гонору і примх
Красуням відміряється для шарму.
Але ж погодься, пані, - це негарно
Отак із нас знущатися згори.
Аж почорніли брості від жури,
І розпач знов розхристав абрикосу…
А ти січеш – то градом, то морозом,
Мов світ увесь зірвавсь у тартари.
Натвориш нині міліони бід,
Та й підеш – крита осудом і гнівом.
Невже вам, на Олімпі, не важливо
Яку лишити славу по собі?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576014
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.04.2015
автор: stawitscky