Душа така як ниточка тоненька,
Лише торкнись – все відчуває вмить.
Сльозою плаче Україна – Ненька,
Душа в мені ридає і болить.
Та що з того що в нелегкий час нині,
Моя душа в мені впадає в плач.
Що не з тобою я а на чужині,
За те Вкраїно – Матінко пробач.
Що не кажи – та ніде правди діти
Як тепер, так було і колись.
Сини твої мов не путьові діти,
По світах від тебе розбрелись.
Та не треба їх за те винити,
Бо посварити б ворог нас хотів.
Твою волю Ненько боронити,
Всі вони повернуться з світів.
2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575708
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.04.2015
автор: Василь Надвірнянський