Моє село, росою вмите,
Його не можна не любити,
Не шанувать, не величати –
Хлібами і трудом багате.
Село на славній Україні,
Казкові ночі солов’їні.
Тут найясніші в світі зорі
Гуляють на пшеничнім морі.
На щастя, долю колос в’ється
І молодістю день сміється.
Тут від любові жити тепло
І в заметіль, і в стиглий серпень.
Можливо, хтось його не знає,
А я йому пісні співаю.
Подібне до ясної зірки
Моє село, мої Лазі́рки*.
*с. Лазірки Полтавської області
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575634
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.04.2015
автор: Ніна Третяк