Матерям втративших синів присвячую.
Знов не змовкає материнський стогін,
А сльози горя бороздять обличчя,
Смертельна туга селиться в покоях
Там мама знов своє дитятко кличе...
Згадала все, стоячи навколішках...
Дитинство малюка,та його юність,
В кутку під образами горить свічка
Його нема,й не може повернутись
Коли скінчаться материнські сльози,
Коли розплату понесуть убивці?
Коли настане спокій в Україні,
Й щасливо будуть жити українці?
Питання складне,в відповідь -мовчання,
Лиш тихо лине музика прощальна…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575403
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.04.2015
автор: Галина Р