Порижіле листя осінь знов принесла,
Божевільна повінь човен наш несе.
Знову ми з тобою загубили весла,
І про все забули, забули про все.
Ми обоє в осінь заблукали знову,
Тишина, лиш тільки під ногами хруст.
Поміж нами знову, ця без слів розмова,
Ця печать мовчання – пальчики до уст.
Осені замани - роси і тумани,
Знову перед нами плутані сліди.
Тільки вже нас осінь, більше не обманить,
Де нема стежини не підем туди.
Не ховай сьогодні під повіки погляд,
В нас в житті не буде більше самоти.
Ми сьогодні разом, ми сьогодні поряд,
Хай веде нас осінь крізь свої мости.
Може в житті бути легше або важче,
Щось в житті відбулося , щось не довелось.
Хай буде сон осені у житті найкращий,
Може хоч досниться те що не збулось.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575254
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.04.2015
автор: Василь Надвірнянський