А звір принишклий


А  звір  принишклий  піднімає  очі
І  голос  все  потужніш  подає,
Раз  слухати  оману  є  охочі,
І  вірити  у  рай  майбутній  є…

Він  щупальця  протягує  до  горла
Всіх  ідеалів,  намірів,  чеснот.
Він,  хто  давив  і  зневажав  учора
Сьогодні  перейнявся  за  народ.

Вже  чує  смак  нектару  і  корита
І  вміло  тисне  точки  больові.
Це  ж  треба  вміти  –  пекло  сотворити  –
І  вигоду  шукати  на  крові!

Така  на  нас  навала  тисне  люта  –
Тримайся  лиш,  натомлена  душа!
Та  на  кону  вже  –  бути,  чи  не  бути  –
Останній  і  безповоротний  шанс.

Загрозливо  бурлить  вогненний  кратер,
Диктує  час  питання  навісні  –
Чи  вміємо  лиш  лозунги  горлати,
Чи  станемо  із  світом  нарівні?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575091
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.04.2015
автор: stawitscky