А звір принишклий піднімає очі
І голос все потужніш подає,
Раз слухати оману є охочі,
І вірити у рай майбутній є…
Він щупальця протягує до горла
Всіх ідеалів, намірів, чеснот.
Він, хто давив і зневажав учора
Сьогодні перейнявся за народ.
Вже чує смак нектару і корита
І вміло тисне точки больові.
Це ж треба вміти – пекло сотворити –
І вигоду шукати на крові!
Така на нас навала тисне люта –
Тримайся лиш, натомлена душа!
Та на кону вже – бути, чи не бути –
Останній і безповоротний шанс.
Загрозливо бурлить вогненний кратер,
Диктує час питання навісні –
Чи вміємо лиш лозунги горлати,
Чи станемо із світом нарівні?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575091
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.04.2015
автор: stawitscky