Катруся, Катя, Катерина…
Вицокує деньки годинник.
Вночі крилатому не спиться –
Летять літа – осінні птиці…
Жіноча доля – щастя з болем –
Іде життєвим чистим полем,
Мережить чорним і червоним,
Висріблює снігами скроні.
Неначе вчора ще дитина,
Катруся, Катя. Катерина,
Веселка у очах сміється –
Давно по - батькові вже зветься.
Повагу щиру заслужила.
Життя так любить, як любила.
Впускає ранок до віконця,
Злітає мріями до сонця,
Любов’ю ближніх осяває,
Хай Бог її оберігає,
Прекрасну, сонячну людину,
Катрусю, Катю, Катерину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575040
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.04.2015
автор: Ніна Третяк