Ти неймовірною була!
Та все життя в дівках вікуєш…
Чужого щастя не взяла,
Його на горі не збудуєш.
Час квітувань минув давно,
А ти його не розпізнала.
Все видивлялася в вікно:
Із поля принца виглядала!
А він не їхав , і не йшов –
Вертались хлопці – трактористи.
І шепотіли про любов
Поля розлогі, золотисті…
Гармонією вечір грав,
Збирав подружок біля клубу.
Тебе хлопчина виглядав,
Але він був тобі не любий.
І вже жонатий підморгнув,
Манив у росяні отави,
Хоча тобі він любий був,
Та побоялася ти слави.
Тепер ти дивишся в вікно –
Плодами тішиться калина –
І вже шкодуєш про одно,
Святе і грішне… про дитину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574922
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2015
автор: Ніна Третяк