Вибудовую думку –
рвучку́, як стежину,
пульсуючу кардіограму
мозку...
Ввись
вириваюся поглядом –
над хмарочосами
енергетичних вібрацій...
Я
виростаю до рівня творця
над портами Нью-Йорку
й тягнучками Moscou.
Силку́юся мудрість віків
по краплинах зі/знань,
як Христос,
увібрати.
В киселі Абсолюту,
розчинені,
плавають
рішення ребусів, істини,
будь-які
образи і голограми –
доступні, близькі, непідробні,
гранично відверті.
В злитті з Абсолютом
в тобі витанцьовують
танець гармоніі
Шива і Будда.
Врешті, від п’єси прозріння
ніхто не втече
і ніхто не відвертиться!
У андронний колайдер свідомості
думку
кладу, розганяю.
В гігантському міксері
вся фотоплівка життя виглядає нікчемно нудною
короткометражкою.
Там де мурахи – величні монархи,
І там, де здаються мікробами містери, –
Там і є Бог.
Тільки равлику
жити
в комфортній коробці
не страшно...
© Кучеренко Олександр.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574322
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.04.2015
автор: Олександр Обрій