Такі літа пішли – і апеляцій
Не подаси в найправедніший суд,
А кожен день – настирний папараці –
На вістрі одкровення і сенсацій
Закохує мене в твою красу.
І за які лаштунки заховати
Моїх тривог розвеснену печаль?
Ні унції уже, ані карати
Не викуплять всесилля циферблату
Де вже й хвилини розпачем ячать.
Та ж хто мені любити заборонить?
Таких природа не надбала сил!
Супроти всіх неписаних законів
Ступаю сміло в турбулентну зону,
У океан – без компасу й вітрил…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574293
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.04.2015
автор: stawitscky