Незбагненна, невідома вічність
Перед нею я стою дитям,
Відчуваю я її величність –
Світ безмежний інопланетян.
Може, не було їх і не буде,
Чи Богами дивляться з небес:
Мурашнею їм здаються люди,
Примітивним поступ і прогрес.
Нам сягнуть би їх цивілізацій,
Та розсунуть горизонту вись,
Щоб без крові, війн і радіацій
Ми зійшли, а не упали вниз.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573964
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.04.2015
автор: Ніна Третяк