Ми збудемось колись іще
Весняним проливним дощем,
Хмільні від запаху отави,
Байдужі до хули і слави,
Кохаючи, немов востаннє…
За мить до вічності розстання
Накриєш любощів плащем –
Кохання невимовний щем
До тебе все перетріпоче,
Тебе в свої обійми хоче.
Сльоза, зронившись на плече,
Зболілу душу пропече..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573721
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.04.2015
автор: Ніна Третяк