Такое покалывание,
словно тёплый фаянс
берёшь перемёрзшей рукой,
или тело, затерпнувшее со сна,
проходит сквозь комнату,
ещё слегка подволакивая ноги
и улыбаясь.
Такое покалывание,
как тогда, когда папу
почему-то не брили уже несколько суток,
а он лежал,
словно
солёный и перегретый камень,
и по очереди нас обнимал.
Такое покалывание, словно
долго ёлку несёшь сквозь тугой
от мороза воздух,
и знаешь, что кто-то
среди людей,
убаюканных Святою Вестью,
всё-таки ждёт и не спит.
(Перевёл с украинского Станислав Бельский)
-------------------------------------
Любов
Таке поколювання,
ніби теплий фаянс
береш перемерзлою рукою,
або тіло, затерпле зі сну,
переходить кімнату,
ще трохи кульгаве
і всміхнене.
Таке поколювання,
як тоді, коли батька
чомусь не голили вже кілька діб,
а він лежав,
ніби
солоний і перегрітий камінь,
і обіймав нас по черзі.
Таке поколювання, ніби
довго несеш ялинку крізь туге
від морозу повітря,
і знаєш, що хтось,
між людей,
вколисаних Найсвятішою Звісткою,
все ж чекає, не спить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573641
Рубрика: Поэтические переводы
дата надходження 11.04.2015
автор: Станислав Бельский