Сон забарився у дорозі,
Стомившись із безсонням грати.
Спинилась мати на порозі
І хоче щось мені сказати.
До мене простягає руки,
Мене до Бога направляє.
Крізь хмари вічної розлуки
Вона мене благословляє.
І розсвітляє сіру сутінь,
Впускає сонце до світлиці,
І не карає, і не судить –
І солодко мені так спиться.
Десь хвилювання відлетіли –
І розум, і душа світає –
То мама, мати… ангел білий,
Мене з небес оберігає…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573358
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2015
автор: Ніна Третяк