Колись життя перейде, наче сон.
Зоря розтане вмить на виднокрузі.
І вже не відповість мій телефон,
І номер мій зітруть найкращі друзі.
А вороги спечаляться за тим,
Що ні з ким буде їм ворогувати.
В минувшину відійдуть, наче дим,
Найбільша прикрість, і найкраще свято…
Життям брунькують молоді садки.
Зацокали весни дрібні підкови.
А може, встигну дописать рядки?
А може, встигну ще зносить обнови?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573248
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.04.2015
автор: Ніна Третяк