Живий тепер, зрівняй його з собою,
Сьогодні ти пізнай його в собі.
А пам’ятник ногою кам’яною,
Ступив за Україну у двобій.
Він йде у бій, і в тім кровопролитті,
Колись тай переможе все – таки.
Вони живі, вони зовсім не вбиті,
Борці за волю – наші земляки.
На їх могилах проростають стебла,
Про них гудуть легенди і пісні.
І ти візьми, візьми їх біль на себе,
Нехай вони тобі присняться в сні.
Вони за волю тут вмирали всюди,
За волю віддали своє життя.
Про те по вічно пам’ятайте люди,
Що би назад не було вороття.
Він все стоїть, і більше не зігнеться,
У пам’ятника серце кам’яне.
А я дивлюсь, і так мені здається,
Що не його убили, а мене.
2012р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573199
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.04.2015
автор: Василь Надвірнянський