Мене прийняв у світ колючий січень,
У царство духа - сонячний Ісус.
Від точки «небуття» до пункту «вічність»
Торую, колуваю і борюсь.
Не все виходить так, як би хотілось,
Та хто не помилявся, той не жив.
Одна утіха, - хоч старіє тіло, -
Душа готова до небесних жнив.
Земна розрада звужується часом,
Повніє спогад, чахне нива мрій…
Лише б у мить негадану не впасти,
Коли в п’яту прицілить жало змій.
09.04.15.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573194
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.04.2015
автор: Рідний