Тихо, тихо... на палець, на два, на долоню
Сніг нападав, накрив голизну:
Листопадом не звершену осінь,
Не прихоплену тліном траву.
Біло-біло... Обсипало хвилями,
Застелило дорогу пусту.
Дивні скирти нізвідки навіяло,
В нікуди віднесло чорноту.
Благодатні безмежні біліючі
День і сутінки, сутінки – ніч...
Час потріскує дровами, мліючи,
Як розморений вечором кіт.
Огорнула небесна хурделиця
Хлів і дім, і не видно вікна.
І проблискує, з мороку гріючи,
Чарівна вказівна зоря.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572913
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.04.2015
автор: Artemis