[i]Я не просто іду-поспішаю.
Може вдома Сірошка чекає?...
...Сірий,сірий із вусами білими,
Із сумними і трішечки милими
Оченятами,з смутку і болі.
Він чужий-просто котик,тай годі.
-Ти голодний,ходи погодую...
Тихе муркання в відповідь чую...
-Тож не бійся,назавжди лишайся.
Він пішов,та щораз повертався.
Сірий хвостик і лапки і вушка
-Я тебе буду звати Сірошка...
А тепер-я завжди поспішаю,
Мене ж вдома Сірошка чекає.
Мружить очки і дивиться мило.
-Так Сірошка,я все зрозуміла.
Розуміє й мене він з півслова.
Все.В нас дуже котяча розмова.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572639
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.04.2015
автор: Nino27