Ще паморозь іскриться, як парча,
Світанок сонно протирає очі,
А вже синичка сонце зустріча
Непогамовним голосом дзвіночка.
Чому так радо сповіщає день
Її душа розвеснено-пташина?
Чому завзяття палко-молоде
Не залишає ані на хвилину?
Заморський край не зваблював її
Своїм чужинським диво-колоритом,
І рідний легіт вітру і гаїв
Для неї рай, і затишок й молитва.
Співа маленьке сонячне пташа
Не задля слави, звіту чи параду –
Воно добро посіять поспіша,
Своїй землі подарувати радість.
Співай, синичко! Кланяюсь тобі!
Перебираю в тебе мудрість жити,
Не гнутись у затятій боротьбі
Й пишатись отчим незрівняним світом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572411
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2015
автор: stawitscky