ГОРИ БЕЗ ТЕБЕ
Так, краще гір лиш можуть бути гори
Така краса! А я самотній. Таке горе!
Давно бо мене вабить лиш твоя краса
Тут такі гори! Хмари вкрили небеса
Хоч така злива, але я іду «гуляти»
Без парасолі. Знов не буду спати
Я буду мріяти. В душі вірші писати
Які ж вони без тебе бути можуть?
Мольфари тут ніяк не допоможуть
Та що поробиш… Отже, - не дано
Краса Карпат лиш надихає і вино
Та все це не таке для мене й цінне
Без вродоньки твоєї (це –
дорогоцінне)
Якби усе це було можна поєднати:
Горами милуватись і тебе кохати…
І все б це було разом, в поєднанні
«Померти» я б хотів в такім коханні
Насправді ж не збираюсь помирати
Кохати лише хочу і вірші писати
І на тлі гір робить твої світлини
Нема тебе. Тому порожні полонини
Не радують і гори, що стримлять у
небо
Для чого, мила, вся оця краса без
тебе?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572392
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2015
автор: Любомир Гардецький