Ранкова радість змінювалась сумом
Мелодія натягувала нерви струн
Напевно мозок все сприймає з глумом
Всепоглинаючий сарказм над косяками трун.
Куди пливе планктон обвітрюючи нежить?
У чому суть потоку, що без душ?
Я так хотів пізнати простір, що тобі належить
Та ти продовжила ховатися чимдуж.
Тобі приємно забувати радість, що була
Я бачив світло попри чорний погляд
Так дивно, ніби смерть показує свої дива
Так тихо, наче я змінив світогляд.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572331
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2015
автор: Витісненні емоції