Та це не я! Ну що зі мною?
І хто в мені вже оселивсь?
Я був учора ще героєм,
А нині плечі хилить вниз!
І ні до пташки, ні до неба
Очей не випада звести…
Така дуга лиш для молебня
Підходить, Господи прости.
Як придивитись – дійсно ракурс
Зовсім не рицарських чеснот.
Але ж чоловіки не плачуть.
Не все ж і танцювать гавот!
А як подумать – й девідентів
Тут можна безліч віднайти:
Зручніш відшукувать монети,
Які хтось загубити встиг.
Зручніш виполювати грядку,
Збирати ягоди й гриби,
Калюжі й ями оминати
І в найтемніший час доби.
Жінкам поклони відміряти
Джентльменом на усі часи…
Хоча… що з того буду мати?
Ні побажать…, ні попросить…
Рятуйте, друзі й односельці,
І підкажіть мерщій мені
Ну що робить із цим пришельцем?
Його вигонити, чи ні?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572141
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.04.2015
автор: stawitscky