Самоіронічне

Та  це  не  я!  Ну  що  зі  мною?
І  хто  в  мені  вже  оселивсь?
Я  був  учора  ще  героєм,
А  нині  плечі  хилить  вниз!

І  ні  до  пташки,  ні  до  неба
Очей  не  випада  звести…
Така  дуга  лиш  для  молебня
Підходить,  Господи  прости.

Як  придивитись  –  дійсно  ракурс
Зовсім  не  рицарських  чеснот.
Але  ж  чоловіки  не  плачуть.
Не  все  ж  і  танцювать  гавот!

А  як  подумать  –  й  девідентів
Тут  можна  безліч  віднайти:
Зручніш  відшукувать  монети,
Які  хтось  загубити  встиг.

Зручніш  виполювати  грядку,
Збирати  ягоди  й  гриби,
Калюжі  й  ями  оминати
І  в  найтемніший  час  доби.

Жінкам  поклони  відміряти
Джентльменом  на  усі  часи…
Хоча…  що  з  того  буду  мати?
Ні  побажать…,  ні  попросить…

Рятуйте,  друзі  й  односельці,
І  підкажіть  мерщій  мені
Ну  що  робить  із  цим  пришельцем?
Його  вигонити,  чи  ні?!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572141
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.04.2015
автор: stawitscky