Я пам'ятаю білий вечір, твої плечі
Кумедну родимку, раніше непомітну
Й дві постаті, що так бажали втечі
У намаганні врятувати ніч одноманітну
Як з соромом дивилась в мої очі
Гарячі губи лоскотали твою шкіру
Хотів я споглядати це кіно щоночі
Без завтрашніх думок, без міри.
А ще був збір карпатських трав
Заповнював кімнату ароматом
Затишний плед, що завжди рятував
Й думки порухатись квадратом
Я бачив сновидіння, там збувались мрії
Тримаючись за руки ми гуляли манівцями
Сумна реальність не облишена надії
Як символ - скріпки, що колись стали серцями.́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572068
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.04.2015
автор: Витісненні емоції