[i]Смерте страшна, замашная косо!
Ти не щадиш і царских волосов,
Ти не глядиш, где мужик, а где цар, —
Все жереш так, как солому пожар.
Кто ж на єя плюєт острую сталь?
Тот, чія совість, как чистий хрусталь...[/i]
[i]Григорій Савич Сковорода[/i]
Це є не поезія, правда це є:
Людина на смерть просто дійсно плює,
Якщо її совість, як чистий хрусталь.
Ця істина дуже і дуже проста.
Чому ж ти, мій брате, на совість плюєш?
Чи, мабуть, ти думаєш, що не помреш?
22.03.2015
Донбас
Петро Орлов
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571831
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2015
автор: Петро Орлов