Простим життям окрайок міста дише.
Тут правила такі ж, як і в селі.
І голос тут підвищують на тишу
Всі, хто бажає, всі, кому не лінь.
Бере, наприклад, гору горлом півень.
Бува, корова сердиться: «Чом-му-у
Сінця ніхто не дасть а хоч би пійла?!»
Пес огризнеться: «Де я їх візьму?!»
Десь дід кахикне,
Діти сміхом приснуть.
Все – звичне.
Все – устояне в віках.
Та часом приголомшить
Дивна пісня –
Пронизлива – І-а! І-а! І-ах!
Її у нас не чуло жодне стадо.
Це – ніби глас чужого сироти…
І тиша знову при недовгій владі,
Бо раптом всі стуляються роти.
А потім ще почується цей оклик,
Додасть зачудувань новому дню.
Взнаватимуть усі –
Звичайно ж – ослик!
Та де він тут знайшов собі рідню?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571629
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.04.2015
автор: Ніна Багата