Ой несе мене, несе
Чи до згуби, чи до зваби?
Закрутилась карусель
Грандіозного масштабу.
Не повірив би ніяк
І нізащо в цьому світі,
Що зустріну вроди знак
В двадцять першому столітті.
Опинився сам на сам
Із легендою і дивом –
На плечі твоїм коса
Неймовірним ексклюзивом.
Я забув свої літа –
Вже десь поруч осінь ходить.
До красуні ближче стать
Все вишукую нагоду.
Аж замовкли солов’ї,
Об мою спіткнувшись скруту:
Ні погладити її,
Ні легесенько торкнутись.
Розіб’ю на скалки сум,
І дружині – ультиматум:
«Заведи й собі косу,
Як не хочеш мене втратить!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571589
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.04.2015
автор: stawitscky