Чи прийде колись час, щоб навіки нас стерти?
На вустах залиша гіркий смак полину
А хіба є життя після смерті?
Хто розкаже мені оцю казку просту?
Різні в кожного з нас прижиттєві дороги
І у кожного з нас доля така:
Хтось спіткнувсь об життєві пороги
Ну а іншого слава вела до вінка....
Може імям твоїм назовуть бригантину?
Чи прикрасять ним борт літака?
Не старайся мій друже у бронзі спочинуть
Після смерті їх доля гірка....
Залишайся завжди на життєвій дорозі
Чи струмочком маленьким, а краще міцним джерелом
Нехай людям завжди будеш треба
Й напувай їх водою, не злом....
І до тебе завжди будуть люди приходить
І нащо тобі слава дзвінка?
Слава доброго не народить
Люди йтимуть до свого струмка.....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571467
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.04.2015
автор: Олег М.