А я не хочу ні за які гроші
Втрачати свій дорогоцінний скарб.
Допоки у дрейфуючих пісках
Чатує смерть на стрічних перехожих,
Допоки вир незвіданих глибин
Ще зваблює в свою страшну нірвану,
Допоки розпач гнівної доби
Катує душу із рядка й екрану,
Допоки сміх і лепет онучат
Фарбує світ у радісну палітру,
Доки життя мого палка свіча
Буде крізь ночі й віддалі світити,
Допоки подих зграйками надій
Вплітається в планети алгоритми –
Прошу тебе – і думати не смій,
Що я тебе спроможний розлюбити!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571157
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.04.2015
автор: stawitscky