У мене є багато друзів,
Так-так, а не товаришів,
Що не радіють моїй скруті
І не сміються мені в слід.
Є ті, хто щиро в мене вірить,
Хто підставля плече мені.
І хто зі мною порадіє,
І сльози витри на щоці.
Я розділю їх біль і радість,
Віддам окраєць пирога.
Якщо дивлюсь усім у вічі,
То не даремно прожила.
Я вдячна вам, мої хороші.
Нехай завжди живе любов.
Хоч сніг нам скроні припорошив,
Та в серці завесніє знов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570992
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.03.2015
автор: Зоя Журавка