Сама я долю обирала,
Тому не скаржусь на життя.
Когось всім серцем я кохала,
Когось терпіти не могла.
Жила, як всі, як всі любила,
Страждала, мріяла, цвіла.
Ішла стернею, ноги била,
А ще жалила кропива.
Тріпав злий вітер мої коси,
А дощ змивав гріхи буття.
Моє життя здійняло крила
І ,мов лелека, відліта.
Не наздогнати юність дику,
Не повернуть шальні літа
Уже на скронях мені доля
Тоненько сріблом запліта.
І павутиння літ мережка
Сміється з поглядом моїм.
Неначе стрічка, долі стежка,
По ній іду вже стільки літ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570987
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.03.2015
автор: Зоя Журавка