Я не можу, не хочу мовчати,
Серце скаже – вагатись не вчасно,
Зайві сумніви не порятують,
Краще вже каяття запізніле.
Я втомилася вкотре здаватись,
Хоч ніхто не засудить за програш,
Бо зізнатися в тому то пекло.
Все одно доведеться мовчати.
Так, мовчання, то золото, справді.
Та чому тоді тільки неспокій?
Ні, хоч тиша і затишок схожі,
Розриває мовчання на шмаття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570843
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.03.2015
автор: Траяна