В горошок білий хусточку рожеву
Накинула старесенька верба,
Аж світ від задоволення зажеврів,
І вітер спантеличивсь – чи ти ба!:
«Таку бабусю – й ту черкнула мода,
А я летів до неї погадать,
На карти кинуть – чи пшениця вродить,
І чи спіниться повінню вода?
А тут така весела оказія –
Хоч від порогу – прямо під вінець!
Це що ж тебе отак, небого, гріє,
Немов рокам сплатила відступне?»
Верба хова ніяковість під кору:
«Не відкуплялась, їй-же Богу, ні.
Весна ж… Тут цілувалися учора…
То я гадала… може і мені…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570379
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.03.2015
автор: stawitscky