Тихо там, спокійно, ворона пролітає.
Крім смереки і дубочка, нікого немає!
Видніється там могила, хлопця молодого.
Там хтось плаче і ридає! Любила тебе лиш одного!
В білім платті, на колінцях і фата звисає.
Пригорнулась до земельки і тихо страждає!
Сльоза капне над портретом, попаде до тебе!
Я виходжу сьогодні заміж, та вже не за тебе!
Вона сидить біля нього, очей не спускає.
Вже забула про той час! Її все не має!
Весільний кортеж на дівчину чекає!
Де поділась його мила – наречений і не знає!
Не знає наречений про мертве кохання!
Пригорнулась до могилки – ця зустріч остання!
Не боїться забруднити білосніжне плаття!
Хочеться про все забути! Ти моє кохання!
Так пробігла над могилою, не одна година!
Плакала бідолаха! Прощення просила!
Ти пробач мені, будь ласка, не можливо з мертвим жити!
Залишила жовті квіти – будуть тебе гріти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=56962
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 31.01.2008
автор: Hellenn